Печерський іподром
Справді, дивлячись на розкішну споруду з багатим ліпленням, колонадами та скульптурами, не одразу здогадуєшся про те, що десятиліття тому тут вирували пристрасті й азарт кінних перегонів. Ще до кінця ХІХ століття на цьому місці була еспланада Печерської фортеці. З 1885 року її починають використовувати для кінних змагань. Перші офіційні перегони на облаштованому Печерському іподромі відбулися в 1889-му. Щоправда, тоді ще не було цієї неоренесансної будівлі, а була дерев’яна. До речі, не тільки коні любили гасати полем. У 1910-ті тут проводилися ще й перші авіашоу. Сучасну споруду звели вже у 1915–1916 роках за проєктом архітектора В. Рикова. Печерський іподром здобув славу одного з кращих атракціонів для киян та гостей. Тут був ресторан, різноманітні зали й тоталізатор.
На жаль, так тривало недовго. Революції та Перша Світова війна не сприяли розвитку кінного спорту. Іподром відновив роботу лише в 1928 році, а в другій половині 30-х років пройшов реконструкцію і відкрився в модернізованому вигляді в 1939-му. Але скоро знову почалася війна. У 1945 році тут, як і раніше, почали збиратися на кінні перегони. Але в 1960-му через облаштування системи водопостачання іподром вирішили перенести на Теремки. На місці Печерського планували зробити спортивний комплекс, але згодом просто звели багатоповерхівки для вищого партійного керівництва.
Далі — прогулянка парком Слави.
Будівля колишнього іподрому на Печерську
вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9
Парк Слави
У часи Київської Русі на цьому місці знаходилося селище Берестове, потім території відійшли до Печерського монастиря, а на початку ХІХ століття стали частиною Печерської фортеці. Ідею облаштувати тут парк почав втілювати в 1894 році комендант Київської фортеці А. Аносов. Саме тому спочатку він називався Аносівським. Після переїзду фундатора з Києва парк почав занепадати. На початку ХХ століття його трохи привели до ладу й почали проводити тут музичні вечори.
У 1956 році почалося облаштування сучасного парку Вічної Слави. На території в понад 18 га розташовуються:
- Меморіал Вічної Слави — відкритий до річниці Жовтневої революції в 1957 році, у вигляді 27-метрового обеліска над похованням невідомого солдата з вічним вогнем поряд. Ще однією частиною меморіалу є Алея Полеглих Героїв;
- Національний музей «Меморіал жертв Голодомору», який висвітлює історію геноциду українців у 1932–1933 роках, відкритий у 2008-му;
- скульптура дівчинки з колосками в руках «Гірка пам’ять дитинства»;
- скульптури янголів;
- алея «Чорні дошки».
У парку облаштовано низку оглядових майданчиків, а через Наддніпрянські тераси знизу прокладено алею до Аскольдової могили й Лаври.
«Чи знали ви, що ввечері з оглядового майданчика біля Меморіалу Вічної Слави дорога на Бровари виглядає, немов злітна смуга? Через конструкцію дороги та фари від авто складається таке враження. Якщо трохи спуститися сходами, то можна знайти затишні місця для пікніку».
Батьківщина-мати
«Монументальна скульптура «Батьківщина-Мати» — дуже масштабне must visit місце в Києві».
Перша у світі суцільнозварена металева скульптура має висоту 102 метри і входить до ТОП-10 найвищих постаментів світу. Урочистому відкриттю, що відбулося 9 травня 1981 року, передувало 7 років роботи великої команди та експериментів. Монумент жінки зі щитом та мечем авторства В. Бородая увінчує будівлю музейного комплексу історії України в Другій Світовій війні. Для забезпечення стійкості від коливань у споруду вмонтований спеціальний маятник. Тож навіть землетрус у 9 балів їй не страшний. Загалом, за прогнозами, «Батьківщина-мати» може вистояти півтора століття без реставрації. Усередині пам’ятника є 2 ліфти, один із них веде на оглядовий майданчик.
«З оглядового майданчика відкривається неймовірний краєвид на міст Патона та лівий берег. А ще є екскурсії з підйомом на щит монументу. Це надзвичайний експіріенс».
Для відвідувачів облаштовано 2 оглядові платформи: «Краєвид» — на висоті 36,6 метрів та «Екстрим» — на висоті 91 метр. На щиті «Батьківщини-матері» зберігся герб Радянського Союзу, тому пам’ятник часто стає об’єктом дискусій про декомунізацію.
Ботанічний сад імені Гришка
«Ботанічний сад на Печерську — то легені Києва й ідеальне місце для відпочинку, перезавантаження, де можна отримати порцію натхнення».
Один із найбільших ботанічних садів Європи був відкритий у місцевості Звіринець у 1935 році. Післявоєнним розвитком керував відомий ботанік М. Гришко, на чию честь і названо сад. Нині ж на площі в 130 га діють тематичні флористичні комплекси «Ліси рівнинної частини України», «Українські Карпати», «Степи України», «Крим», «Кавказ», «Середня Азія», «Алтай та Західний Сибір», «Далекий Схід», де представлені рослини з цих ареалів. Загалом у колекції ботсаду біля 11180 таксонів, серед них майже 3 тисячі — екзоти, що ростуть у величезних оранжереях. Щороку тисячі людей приходять у сад Гришка на цвітіння бузку, троянд та магнолій.
На території також діє Троїцький Іонинський монастир, заснований у 1866 році. Крім основної церкви, збереглася й дерев’яна дзвіниця і вежа з годинником, у якій зараз облаштували затишне кафе. Одну із закинутих оранжерей нещодавно перетворили на артпростір Phytotron. У Печерському ботсаду часто проходять різноманітні фестивалі, свята, концерти, чайні церемонії, заняття з йоги тощо.
Національний ботанічний сад ім. М. Гришка НАН України
вул. Тимірязєвська, 1
Бессарабська площа
Ще у XVIII столітті на цьому місці був яр та кладовище, а вже на початку XIX століття тут утворився торговий майдан, куди привозили свій крам селяни з Півдня, зокрема з Бессарабії. Так у 1881 році, за однією з версій, і виникла назва площі. Майже десятиліття до цього її називали на честь Б. Хмельницького, адже саме тут планували встановити пам’ятник гетьману, який зараз прикрашає Софіївську площу.
По периметру майдану височіли елітні готелі, а в 1912 році на кошти цукрового магната Л. Бродського тут збудували перший в Україні критий ринок — Бессарабський. Зараз на площі знаходиться найбільший приватний музей сучасного мистецтва в Східній Європі — Pinchuk Art Center, ТЦ «Мандарин», підземний ТЦ «Метроград» та низка культових закладів.
«Стрітфуд на Бесарабці, дуже смачно їсти, вмостившись на сходах біля будинку з зіркою на Хрещатику, 25. Звідти люблю спостерігати за шаленим ритмом головної вулиці країни».
