2019 року провідна британська газета «The Independent» внесла мене до переліку міст зі смачною та оригінальною кухнею, читачам було рекомендовано скуштувати мої вареники, борщ і свинячі вушка. Мені, звісно, приємна увага такого поважного видання, проте хочу зауважити, що смак мій значно глибший, а асортимент страв, якими можу здивувати, набагато ширший. Як щодо того, щоб подивитись на історію під гастрономічним кутом і переконатися, що Київ — це не просто цікаво, а ще й дуже смачно?
Тоді вирушаймо на Поділ. Бо саме в цьому старовинному районі зародилась і певним чином продовжує існувати гастрономічна традиція. Пригадайте хоча б усім відомий фастфуд, який зо два століття тому започаткували тут, у Гостинному дворі. Натовп людей, що працював із ранку до вечора, у більшості своїй не мав змоги обідати вдома, тож на допомогу «стражденним» вирушали торговці-розносники, з лотків яких можна було отримати цілий обід: холодець, вінегрет, шинку з хріном або гірчицею, рибу, м’ясо, борщ та велике розмаїття випічки. Об’єднання таких торгівців за прилавками на Контрактовій площі дістало назву «Обжорні ряди».
Завітай до мене влітку або на Різдво і на власні очі побачиш, як узимку Контрактова площа, а в теплий період — вулиця Сагайдачного перетворюються на великий бенкет-застілля. Ти відчуєш, як у повітрі неймовірним чином зливаються в симфонію ароматні нотки кухонь світу. Поєднання непоєднуваного, гармонія контрастів — у цьому і є вся суть Подолу та людей, яких він пригорнув у свої щедрі, гостинні обійми.
А що ж узяти на згадку про мене? Нині неодмінним сувеніром став київський торт. У прадавні ж часи дорогих гостей поважні київські господарі зустрічали пряним варенням із прозорих шматочків ягід та фруктів, а також медовим хлібом із прянощами. Наприклад, у 1386 році славнозвісне київське варення прибуло як «солодке вітання» на весілля великого князя Литовського Владислава ІІ Ягайла та королеви Польщі Ядвіги Анжуйської. А медовий хліб, він же — пряник, був відомий із ІХ століття, з часів Русі, й теж виконував почесну роль солодкого подаруночка. До речі, цікавий факт: на початку ХХ століття родина пекаря-кондитера Нечаєва протягом контрактового ярмарку могла продати до 600 пудів (майже 10 тонн) своїх брендованих пряничків.
У радянські часи на моїх теренах були інші гастрономічні ідеали. 1981 року на вулиці Богдана Хмельницького, 3-а відкрився заклад швидкого харчування, в якому ось уже майже сорок років незмінно подають лише одну страву — київську перепічку. Диво-наїдок, що так довго є «візиткою» вуличної їжі в Києві, являє собою сосиску в коржі, що робиться з кислого хлібного тіста і смажиться на сковороді у великій кількості масла чи сала. Місце розташування закладу, смак київської перепічки та черга за цими витребеньками незмінні ось уже багато років. Цікаво, що поява світового лідера закладів швидкого харчування — «McDonald’s» (перший заклад в Україні і в Києві був відкритий в 1997 році на Лук’янівці), ніяк не вплинула на популярність київської перепічки, ба більше, низка світових путівників із гастрономічного туризму вже котрий рік поспіль вносять цю страву до списку обов’язкових для дегустації.
Якщо час твоєї мандрівки моїми захопливими маршрутами припаде на період із квітня по листопад, навіть не роздумуючи присвяти вихідні фестивалю «Ulichnaya eda». Тут ти поринеш у справжнє свято смаку. На фестивалі ти на власні очі та смакові рецептори переконаєшся, як у мене вміють гостино приймати друзів, годувати смачно, а розважати весело, нестримно і до ранку.
Чекаю на тебе! Твій ласий Київ.
