Проєкт став результатом ґрунтовних студій науковців музею, які присвячують його пам’яті про знищений останній музейний проєкт Михайла Грушевського та команди Історичних установ Всеукраїнської академії наук «Історичні перспективи Києва» (1930). Вперше репрезентується частина унікальної колекції світлин міського простору, виготовлених талановитим фоторепортером Миколою Озеровим, біографія якого досліджена в результаті підготовки виставки

1930 рік… Всеукраїнська академія наук готується до свого 10-літнього ювілею, проігнорувавши правдиву дату: закон про її заснування, затверджений 14 листопада 1918 року гетьманом Павлом Скоропадським. Терміни відкладаються, а науковці попри все намагаються реалізувати свої проєкти.

Долучаються до ювілейних заходів й Історичні установи ВУАН під керівництвом академіка Михайла Грушевського, який зібрав під одним дахом дослідників, зокрема Києва, всіх поколінь. Найцікавішим проєктом, який мав привернув увагу широкої публіки, стала підготовка виставки «Історичні перспективи Києва». Концепцію розробив й обґрунтував у статті «Три академії» Грушевський, акцентувавши увагу на ролі Києва як «великого історичного огнища», тяглості української наукової та культурної спадщини від «Академії Ярослава» XI століття до ВУАН початку 1930-х.

Авторські ідеї втілював художник-архітектор Василь Кричевський, майстерно вписуючи тематичні експозиційні комплекси в простір щойно оздоблених ним інтер’єрів Історичних установ ВУАН на Володимирській (тоді — Короленка), 35, які самі по собі вже стали унікальним музейним об’єктом.

Образ давнього Києва мав постати через рельєфну мапу міста часів Ярослава, виготовлену архітектором Петром Костирком, архітектурні пейзажі Василя Кричевського, краєвиди інших митців, колекцію світлин ХІХ століття, серію фотографій київських двориків, зафіксованих Олександром Филиповичем.
Знімки давні та тогочасні, 1930 року, мали представити перспективу «старого Києва, що безповоротно відходить у минувшину…» Вловити ту мить доручили перспективному фотографу Миколі Озерову. Він завзято взявся за приємне доручення: мандрував середмістям, підіймався на дахи, аби знайти несподіваний ракурс, фіксував архітектурні пам’ятки, зазирав у їдальні, дитячі ясла, на фабрики; зберігав для історії тогочасні музейні експозиції, студії майбутніх митців. Оком талановитого репортера спостерігав за повсякденним життям, зокрема базарами, вуличною торгівлею, транспортом і, звісно, містянами. А ще «гостював» у відомих киян, майстерно вхоплюючи за деталями інтер’єрів «малий світ» господарів.
Упродовж лютого‒червня Озеров виконав понад 400 фотознімків, котрі, для представлення в експозиції, оформили в 14 тематичних альбомів у синіх палітурках з надписами на кожному: «Київ 1930 року».

На жаль, розгорнуті репресії знищили «Історичні перспективи Києва» ще до відкриття. Збереглися лише поодинокі мистецькі твори в різних музейних колекціях, цілісно — в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського — згадані 14 альбомів у палітурках синього кольору. Однак, щоб вийти на слід цих раритетів, довелося переглянути сотні архівних джерел. І коли на столі Відділу образотворчих мистецтв вперше гортали сторінки альбомів з пожовклими фотографіями, коли вперше розповідали на «Історичних вправах в Домі Грушевських», хто і для чого створив цей корпус — рішення було однозначним. Ми задумали реконструювати, бодай кількома штрихами, останній музейний проєкт Михайла Грушевського. І присвятити його пам’яті знищеної виставки «Історичні перспективи Києва».
Домінантою експозиції «ВІДОМІ/У КАДРІ/ВДОМА: Київ і кияни на фото Миколи Озерова» став альбом під назвою «Побутова життєва обстанова культурних діячів», в якому вміщено 27 світлин з інтер’єрами осель художників Василя та Федора Кричевських, історика-києвознавця Володимира Щербини, етномузиколога Климента Квітки, акторки Марії Заньковецької, економіста й географа Костянтина Воблого та історика Михайла Грушевського.

Довкола сюжетів цих інтер’єрів вибудуваний експозиційний маршрут: на гостей чекає променад від однієї адреси до іншої, нагода зануритися у світ уподобань, зацікавлень, мистецьких смаків, професійних інтересів, спілкування, особливостей побуту тих, хто творив тогочасний інтелектуальний простір Києва. А ще — можливість доторкнутися поглядом до окремих речей, що «зійдуть» зі світлин на виставковий подіум.

Ностальгія… Це почуття спонукало свого часу науковців-києвознавців зафіксувати Київ таким, яким вони любили його щиро й захоплено. Вони усвідомлювали, що збігатимуть роки, десятиліття, а кияни житимуть завжди з почуттям ностальгії. І чим швидше розвиватиметься і змінюватиме своє обличчя улюблене місто, тим нестримнішим буде бажання зберегти кожну пам’ятку, кожний улюблений куточок. Бо хтось завжди пам’ятатиме будинок дитинства, а хтось смак гарячого молока у молочарні на Хрещатику чи місце першого побачення, хтось мандрівки старим трамваєм… З такими ж, певно, почуттями оббігав Києвом зі своєю фотокамерою й Микола Озеров.
Камерний проєкт «ВІДОМІ / У КАДРІ / ВДОМА: Київ і кияни на фото Миколи Озерова» є частиною масштабної виставки Музею історії міста Києва «Київ через об’єктив. З історії міської фотографії. 1850-1930 роки»

Партнери проєкту:
‒ Відділ образотворчих мистецтв Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського;
‒ Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського
‒ Національний художній музей України
‒ Музей театрального, музичного та кіномистецтва України
‒ Літературно-меморіальний будинок-музей Марії Заньковецької
‒ Музею історії міста Києва
‒ Музей української діаспори
‒ Музей-архів ім. Д. Антоновича УВАН у США
‒ Державний архів міста Києва
‒ Державний архів Київської області
‒ Музею Шереметьєвих

Куратори виставки:
Ганна КОНДАУРОВА
Світлана ПАНЬКОВА

Вхід на виставу в день відкриття вільний
Виставка працює щодня з середи по неділю з 10:00 до 18:00 (каса — до 17:15)
Інформація за телефоном: 044 288 28 82