ЦСМ «Білий Світ» утворився на основі творчої майстерні Олександра Яновича, в якій об’єдналась спільнота творців та колекціонерів. У певний момент простору майстерні почало не вистачати для втілення усіх задуманих проєктів та комунікації з великою компанією однодумців. Тож на початку 2016 року було відкрито велике експозиційне приміщення Білого Світу на вул. Євгена Чикаленка, 21а (раніше вул. Пушкінська, 21а)

Подружжя Олександра та Тамари Яновичів з несамовитою жагою розвиває діяльність ЦСМ, збирає колекцію творів мистецтва та бере участь у розбудовуванні українського арт-середовища.
Сучасне мистецтво є глобально-всеосяжним явищем, що змінює вигляд світу, та водночас унікальним для кожної країни, місцини, майстерні. Засновники ЦСМ прагнуть, щоб поціновувачі мистецтва змогли і побачити шедеври майстрів міжнародного класу, і відчути неповторні тенденції українського мистецького сьогодення – яскраво, неначе у ясний день, залитий білим сонячним світлом.

Музей історії міста Києва заснований 14 листопада 1978 року і відкритий у 1979 році. Він представляє різноманітні історичні, мистецькі, освітні проекти та різні аспекти історії, літератури, науки, мистецтва, суспільно-політичного життя міста. З 06 червня 2012 року музей розташований біля станції метро “Театральна” за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 7, де відновив свою виставкову діяльність і нині функціонує як Музейно-виставковий центр.

Національний музей «Київська картинна галерея» — один з найвизначніших художніх музеїв України, який у 2022 році відзначив 100-річчя з дня свого заснування. 

Не зважаючи на надзвичайно складну ситуацію, пов’язану з вторгненням російських військ та оголошенням в Україні воєнного стану, музей не припинив  діяльності, сприймаючи її як свій внесок у майбутню перемогу, захист інтересів нашої країни на культурному фронті, боротьбу за духовність, звільнення від наслідків імперської колоніальної політики, відновлення історичної справедливості, утвердження образу українця як європейця, збагаченого  власною історією, самобутньою культурою та мистецтвом. Навіть після пошкоджень, яких зазнала будівля музею від ракетної атаки по центру Києва, музей не припиняє своєї діяльності, продовжуючи свою роботу як над українськими, так і міжнародними проєктами.

Музей не тільки один з найстаріших музеїв Києва, але й один з найулюбленіших. Його колекція одна найбагатших серед художніх музеїв України. Вона нараховує понад 14 000 творів живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва.

Серед найвідоміших музейних пам’яток — ікони XIII-XVII століть, портрети пензлів В.Г. Боровиковського та Д.Г. Левицького, прекрасні колекції пейзажного живопису І.К. Айвазовського, М.М. Ге, І.І. Шишкіна, В.М. Васнецова. Блискучі збірки творів І.Ю. Рєпіна, М.О. Врубеля, художників кінця ХІХ – початку ХХ століття, а також твори сучасних українських митців - свідків  сьогодення, які у художній формі відтворюють враження  про нинішні події в Україні, випробування, які випали на її долю. 

Зберігаючи та популяризуючи зразки мистецтва класичного, музей прагне бути на вістрі сучасності. У часи воєнного лихоліття організація виставок сучасного живопису та інших мистецьких акцій стала основною формою діяльності Національної картинної галереї, засобом відображення актуальних проблем через призму погляду кращих митців сучасної України.

Центр сучасного мистецтва М17 (ЦСМ М17) — культурна інституція, що функціонує як освітньо-дослідницька платформа та експозиційний майданчик сучасного мистецтва України та світу.

Китаївський комплекс - це унікальний об'єкт культурної спадщини в одному з найцінніших історичних районів Києва. Комплекс складається з історичних урочищ, пам'яток археології, архітектурних ансамблів, унікального ландшафту, пам'яток природи, має багату та давню історію (пізньотрипільського, давньоруського, пізньосередньовічного часу), відтак віддавна і постійно привертає до себе увагу істориків, археологів, мистецтвознавців, краєзнавців як «свідок трьох цивілізацій».

Складовими Китаївського комплексу є:

 Археологічні та спелеологічні:

1.  Китаївський археологічний комплекс (ІХ-ХІІІ ст.) – городище, поселення, курганний могильних, який складається з трьох груп курганних насипів, печерний комплекс, який складається з двох основних груп, перша становить систему печер у середині Китай-гори.

2.  Друга група печер – в межах території колишнього Спасо-Преображенського скиту.

3.  Архітектурні та містобудівні – ансамбль Китаївської пустині та комплекс Спасо- Преображенського скиту.

4.  Природно-заповідний фонд, який становить ландшафт території та наявну флору та фауну.

Китаївський археологічний комплекс

Постановою Ради Міністрів Української PCP No 711 від 21 липня 1965 р. було затверджено поданий Міністерством культури УРСР і Академією наук УРСР список пам'ятників мистецтва, історії та археології республіканського значення. До згаданого списку включено "Китаївське городище та кургани епохи Київської Русі" (селище Корчувате Московського району міста Києва).

На пам`ятку 5 квітня 1986 р. складено паспорт з назвою "Китаївське городище, поселення та могильник", згідно з яким “Китаївське городище належить до числа городищ, споруджених на схилах правого берега Дніпра як сторожові пункти над долиною річки, а поряд із городищем виникло поселення та могильник, що мають до нього безпосереднє відношення”.

Постановою Кабінету Міністрів України No 1761 від 27 грудня 2001 р. до Державного реєстру нерухомих пам`яток України занесено пам`ятку археології "Китаївське городище і курганний могильник" (розвинуте середньовіччя, Київська Русь, місцезнаходження - вул. Китаївська, 15 у місті Києві).

Постановою Кабінету Міністрів України No 928 від 3 вересня 2009 р. до Державного реєстру нерухомих пам`яток України занесено пам'ятку археології національного значення "Китаївське городище і курганний могильник" та присвоєно охоронний номер 260026-Н.

Китаївський археологічний комплекс (пам'ятка археології національного значення "Китаївське городище і курганний могильник", охоронний номер 260026-Н) нараховує 5 окремих складових елементів: укріплена частина (городище площею 6,1 га), неукріплена частина (поселення площею 32,2 га), курганний могильник (площа групи 1 – 2,17 га, групи 2 – 4,47 га), печерний комплекс, поселення в урочищі Виноградне (площа – 1,34 га).

На території пам’ятки археології національного значення «Китаївське городище і курганний могильник» розташовано усього 19 об’єктів культурної спадщини, в тому числі пам’ятка архітектури національного значення «Троїцька церква» (вул. Китаївська, 15; Постанова Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 р. No 970, охоронний No 38).

Також тут розташовані 2 пам’ятки природи місцевого значення: 5 софор японських віком 150 років, а біля Троїцької церкви росте каштан Петра Могили - ботанічна пам'ятка природи. За легендою, каштан був посаджений київським митрополитом Петром Могилою, але вік дерева не відповідає рокам життя митрополита. Це найстаріший та найбільший каштан Києва. Його вік - близько 350 років, діаметр стовбура - 1,1 м, висота - 25 м.

Частина території пам’ятки розташована в межах парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Голосіївський ліс» (постанова колегії Державного комітету Ради Міністрів УРСР по охороні природи від 26.07.1972 No 22, постанова Державного Комітету Української РСР по екології і раціональному природокористуванню від 30.08.1990 No 18). В цій частині знаходиться 1 пам’ятка природи місцевого значення - «Верхнє озеро-ставок з Китаївського каскаду ставків» (рішення Київської міської ради від 02.12.1999 No 147/649).

Подивитись колекцію артефактів з Китаєва в 3d:
https://sketchfab.com/lab_archaic/collections/save-kytayiv

Останні 13 років свого життя видатний український поет Максим Рильський провів серед мальовничого лісопарку у Голосіїві. Двоповерховий будинок, де мешкав Максим Тадейович, був зведений за його власним проектом. Тут він створив свої поетичні шедеври, зокрема «Троянди й виноград», «Зимові записи» та «Вечірні розмови».

Улітку 1969 року в цьому будинку відкрили меморіальний музей, який зберігає особисті речі поета, велику бібліотеку, записи його голосу  та мисливське приладдя. У колекції налічується понад 30 тисяч експонатів. Серед них – рукописи творів, кореспонденція, роботи образотворчого мистецтва, а також кіно- та фотодокументи.

Особливу увагу на території музею привертає фруктовий сад, вирощений поетом. Біля входу розташований бюст, що відтворює його обличчя з великою точністю.

Головна спортивна арена України відкрилася в 1923 році. За свою багаторічну історію стадіон неодноразово змінював назву та реконструювався. Сучасну назву він отримав за незалежної України в 1996 році.

У 1980-му під час літніх Олімпійських ігор на стадіоні проходив футбольний турнір. Ще однією знаковою подією для «Олімпійського» став чемпіонат із футболу Євро-2012. Загальна місткість стадіону — 70050 глядачів, що робить його однією з найбільших спортивних арен Східної Європи. «Олімпійський» — місце проведення домашніх матчів футбольних клубів «Динамо», «Шахтар» та національної збірної України з футболу. Після реконструкції у 2008–2011 роках стадіон отримав свій сучасний вигляд завдяки фасаду зі скла та навісу, зробленого з напівпрозорої синтетичної мембрани, яка накриває 100 % місць. Тут також часто відбуваються концерти світових зірок та відомих українських виконавців.

Київ-Пасажирський — головна пасажирська залізнична станція Києва. Три залізничних вокзали станції (Центральний, Південний та Приміський) обслуговують усі поїзди далекого сполучення, що зупиняються у Києві, а також приміські поїзди в напрямку Фастова, Коростеня, Ніжина та Яготина.

Місце для Маріїнського палацу, який до 1950-х років називався Царським, обирала сама імператриця Єлизавета. Споруда була побудована у середині 18 століття відомим архітектором Б.Растреллі в стилі бароко за зразком палацу О.Розумовського. Навколо палацу розбили Царський (Міський) сад, а згодом і Маріїнський парк. До Жовтневої революції маєток належав царській родині. Він дуже постраждав у роки Другої світової війни і після реконструкції Альошиним став місцем для урочистих прийомів. Сучасна назва присвячена дружині імператора Олександра ІІ Марії Олександрівні, з чиєї ініціативи був закладений одноіменний парк.

Монумент, встановлений у 1981 році на території Національного музею історії України у Другій світовій війні, є другим за висотою в Європі і найвищим в Україні. Його висота разом з п’єдесталом складає 102 метри, хоча за першим проектом мала бути 108 м. Статуя являє собою фігуру жінки з щитом і мечем на 40-метровому п'єдесталі. На скульптурі обладнано 2 оглядових майданчика: 1 на висоті 36 метрів, а іншій на висоті 92 м.

Музей Ханенків володіє найбільшою в Україні збіркою творів світового мистецтва. У музеї діють дві постійні експозиції: “Мистецтво Західної Європи 14-19 століть та візантійські ікони” і “Мистецтво Азії”.

Регулярно відбуваються тимчасові виставки. Велику художню цінність мають інтер'єри приватного будинку засновників музею, Богдана та Варвари Ханенків, у залах якого нині представлені твори західноєвропейських майстрів.

На момент зведення у 1899–1902 роках це була найвища житлова споруда в Києві. Прибутковий будинок Сироткіна, створений архітектурною фірмою Шимана та Гілевича в стилі неоренесансу з елементами раннього модерну, є однією з найкрасивіших споруд історичного центру Києва.

Увесь період свого існування він притягував до себе увагу. Хід будівництва висвітлювався в газетах. Архітектора критикували через порушення законодавства, а про кондитерську «Маркіза», розкішні квартири та мебльовані кімнати «Палермо», що в ньому знаходилися, писали в довідниках. За радянських часів тут відкрилися знаменитий ресторан «Лейпциг» із німецькою кухнею та перший у Києві коктейль-бар.

Наприкінці XX століття в будинку Сироткіна провели реконструкцію фасадів і згодом планували обладнати тут готель. Але вже декілька років усі процеси з відновлення заморожені.

На момент зведення у 1899–1902 роках це була найвища житлова споруда в Києві. Прибутковий будинок Сироткіна, створений архітектурною фірмою Шимана та Гілевича в стилі неоренесансу з елементами раннього модерну, є однією з найкрасивіших споруд історичного центру Києва.

Увесь період свого існування він притягував до себе увагу. Хід будівництва висвітлювався в газетах. Архітектора критикували через порушення законодавства, а про кондитерську «Маркіза», розкішні квартири та мебльовані кімнати «Палермо», що в ньому знаходилися, писали в довідниках. За радянських часів тут відкрилися знаменитий ресторан «Лейпциг» із німецькою кухнею та перший у Києві коктейль-бар.

Наприкінці XX століття в будинку Сироткіна провели реконструкцію фасадів і згодом планували обладнати тут готель. Але вже декілька років усі процеси з відновлення заморожені.

На момент зведення у 1899–1902 роках це була найвища житлова споруда в Києві. Прибутковий будинок Сироткіна, створений архітектурною фірмою Шимана та Гілевича в стилі неоренесансу з елементами раннього модерну, є однією з найкрасивіших споруд історичного центру Києва.

Увесь період свого існування він притягував до себе увагу. Хід будівництва висвітлювався в газетах. Архітектора критикували через порушення законодавства, а про кондитерську «Маркіза», розкішні квартири та мебльовані кімнати «Палермо», що в ньому знаходилися, писали в довідниках. За радянських часів тут відкрилися знаменитий ресторан «Лейпциг» із німецькою кухнею та перший у Києві коктейль-бар.

Наприкінці XX століття в будинку Сироткіна провели реконструкцію фасадів і згодом планували обладнати тут готель. Але вже декілька років усі процеси з відновлення заморожені.