Життя як воно є – від ню до ликів святості:
Національний музей «Київська картинна галерея»
презентує масштабну ретроспективну виставку Віктора Григорова
3 листопада в Національному музеї «Київська картинна галерея»
розпочинає роботу виставковий проєкт «Віктор Григоров. Життя»,
що презентує ретроспективу українського художника-нонконформіста і водночас автора монументальних державних проєктів. Як у митці формувалися та уживалися різні грані одного «я» – досліджуємо разом.
Виставковий проєкт «Віктор Григоров. Життя» – унікальна нагода показати широкій аудиторії різні іпостасі яскравого українського художника другої половини ХХ століття, хоч часом протилежні та доволі суперечливі.
Художник-нонконформіст і успішний митець, який утілював масштабні державні замовлення. Студент-«формаліст», якого ледь не виключили з Художнього інституту, й автор монументальної флорентійської мозаїки в музеї Леніна. Уродженець села Семенівка, що на Мелітопольщині, й один із перших українців, хто вийшов на європейську мистецьку сцену після відновлення незалежності. Оздоблювач Михайлівського Золотоверхого собору й творець розкішних ню!
Віктор Григоров постійно маневрував у відносинах із державною системою: уникав особливо гострих кутів, але вперто ігнорував соцреалістичні кліше. «Навіть у замовних роботах від радянської влади художник зосереджувався на загальнолюдських темах. Він палко любив життя й отримував безмежну втіху від процесу творення і втілення власних задумів», – розповідають куратори проєкту.
Серед представлених на виставці робіт – рідкісні ранні твори майстра, зокрема, індустріальні сюжети, заполярні краєвиди, ескізи до монументальних проєктів, як-от рельєфів «Дотик дня і ночі» (готель «Чорне море», Одеса, 1972), вітража та гобеленів для готелю «Інтурист» у Києві (нині President Hotel Kyiv, 1989). Але найбільшу частину експозиції становлять роботи в жанрі ню.
Його жінки інколи пишні, інколи світлі та невагомі, мов ангели. Утім, на стилізованих портретах тілесність ніколи не домінує, а лише підкреслює вираження абстрактних невловимих ідей художника. Оголеність на картинах Григорова виступає радше метафорою. У фемінних образах митець досліджує природу чуттєвості, божественне й земне, цнотливе й сексуальне.
Виставка «Життя» – широка ретроспектива художника: від ранніх робіт часів навчання в Кримському художньому училищі імені Миколи Самокиша й у Київському художньому інституті (нині НАОМА), аж до останніх експериментів кінця 1990-х – початку 2000-х років. Експозиція надає можливість зазирнути в майстерню художника, де відбувалися динамічні пошуки «коду власного Я». І, звісно, відчути, як твори продовжують випромінювати непереборну жагу жити навіть після завершення земного шляху автора – повнокровно, дієво та яскраво.