Михайло Грушевський сотні разів піднімався сходами свого будинку на Паньківській, 9. На п’ятнадцятому році своєї діяльності (1992–2006) і науковці Історико-меморіального музею Михайла Грушевського піднялися на свій музейний Олімп — відкриття експозиції. І тепер цими автентичними сходами щодня піднімаються відвідувачі Музею Великого Українця. «Засвідчую свою велику повагу людям, які повернули Михайла Сергійовича до себе додому, до Києва! Вдячний і зворушений! Щиро!», — ці слова залишив у Книзі почесних гостей перший відвідувач Музею Президент України Віктор Ющенко. Грушевський «повернувся» у власну оселю, а дім на Паньківській, 9 повернувся до відродження статусу правдивого національно-культурного осередку. Ми починали тоді, коли колекція музею нараховувала один унікальний експонат — Дім Грушевських. Таким унікальним він залишається і тепер, але наповнився не менш цінною збіркою музейних предметів, що вже налічує близько 7 тисяч одиниць: меморіальні меблі, побутові речі, книги з домашньої бібліотеки, родинні знімки, твори мистецтва з фамільного дому Грушевських. Не завжди і самі усвідомлюємо, як вдалося це зібрати (ні!, не зібрати — повернути на своє місце!). Це дало можливість відтворити інтер’єри квартири видатного вченого виключно меморіальними предметами — жодної типології! Лише поглянувши на свою роботу відсторонено, очима захоплених і здивованих відвідувачів зрозуміли — нам це вдалося! Вдалося, бо нас підтримували численні Друзі музею, нас підтримували слова відомого тележурналіста св. пам’яті Бориса Гривачевського: «І на Паньківській буде свято!» Молоді колеги, які приєдналися до нашого гурту, мають можливість скористатися численними науковими напрацюваннями про життя і творчу спадщину Михайла Грушевського, що вийшли за 20 років незалежності України з-під пера академічних істориків, літературознавців, політологів. Ми ж прокладали «доріжку» до осмислення цієї непересічної постаті своїми «ніжками» і починали тоді, коли в Україні про Грушевського вийшла одна-єдина збірка у видавництві «Веселка» — «Великий Українець». А сьогодні наші ґрунтовні наукові розробки високо оцінюють ті ж самі академічні історики, з якими ми йшли всі ці роки пліч-о-пліч. Нині «фамілію» грушевськознавців немислимо уявити без науковців нашого музею. Музей здобув заслужений авторитет і серед своїх вимогливих колег: міні-експозиція «Михайло і Катерина Грушевські: діалог» відзначена першою премією І Всеукраїнського музейного фестивалю у Дніпропетровську (2005); виставковий проект «Годинник з кабінету Михайла Грушевського: таємниці та відкриття»отримав третю премію на ІІІ Всеукраїнському музейному фестивалі (2011). І зібрана унікальна колекція, і оригінальна експозиція, і наукові студії музейників органічно вплітаються в наше усвідомлення головної місії. Ми відродили Паньківську, 9, відродили те справжнє українське вогнище, яким була садиба, родинний Дім Грушевських на початку ХХ століття — і наш святий обов’язок зберегти і підтримувати цей відроджений вогонь. Не маємо права дати згаснути йому в черговий раз, як це випадало на його долю. Мріємо і віримо, що як і за Грушевських, на Паньківську, 9 будуть стікатися українські потічки, творячи велике українське річище.