Біографічної соло-виставки  Поліни Щербини «Початок світу на краю могили. Форми любові»    за кураторства Марії Куликівської  яке відбудеться в гібридному просторі Garage33 Gallery-Shelter. Під час відкриття буде проведена екскурсія: частина експозиції розташована в самій галереї, а частина — просто неба, на деревах і закопана в землі навколишнього історичного лісопарку «Дубки».
Виставка «Початок світу на краю могили. Форми любові» переосмислює образ «розритої могили» — метафору національної спадщини, яку століттями закріплював у культурі Тарас Шевченко. Художниця не просто звертається до цього образу, а намагається зцілити його засобами мистецтва, пропонуючи подивитися на любов крізь найболючіші моменти — і особистого, і спільного досвіду. 

«Я бачу початок світу там, де всі пророкують йому кінець» 

Ця парадоксальна теза проходить крізь усю виставку, торкаючись водночас індивідуальної та колективної травми, завданої насиллям. Тут любов постає в різних формах — материнства, захисту, смерті, трансформації. А кульмінацією стає образ людини, що перетворюється на дерево:  метафора відродження, яку 
Поліна візуально розвиває з 2022 року і фіналізує саме в цьому проєкті для Garage33.

Графік роботи виставки:
19.07 – 16.08.2026
чт-пт: 18:00-20:00
сб-нд: 16:00-20:00

G33 / Гараж33 Галерея-Сховище відкриває 2026 рік імерсивною персональною виставкою «О 2:47 в коридорі я побачила море. Сон як акт опору» художниці Поліни Чоні, у колаборації з психоаналітикинею Тетою Цибульник та композитором Максимом Раздобудьком.

Виставка вибудувана за структурою сну:
- у вихідні (з 11:00 до 15:00) простір активується в перформативному стані «швидкого сну»;
- у будні — переходить у «глибокий сон», коли художниця працює з інсталяцією наживо, за прозорими вікнами дому G33 (відвідування простору в  ці дні можливе лише за персональною домовленістю).

Текстиль, звук, світло та запахи формують не репрезентацію сновидінь, а досвід перебування всередині них.

Проєкт, над яким художниця працювала понад рік, досліджує сон як форму психічного опору та простір внутрішньої витримки в умовах втрати опори, війни й тривалої вразливості. Виставка постає як живий, мінливий простір, що трансформується у часі та вибудовує рухомий діалог між тілом, побутом і архітектурою сну.