У 1902 році розпочалося будівництво нової будівлі для Київської контори Державного банку. Спочатку вона мала розміститися на Хрещатику, але в результаті обрали місце поряд зі старим корпусом на Інститутській. У конкурсі на проєкт будівлі переміг архітектор Олександр Кобєлєв. Будинок мав неймовірно красиві пишні фасади, автором яких став Олександр Вербицький, та гарне технічне оснащення: електричні вентилятори, батареї, шахти із льодом тощо. Під землею були облаштовані величезні сховища, де до 1941 року зберігалися золоті запаси (біля 4 тонн) і коштовне каміння.

Стилізована під флорентійське палаццо епохи ренесансу будівля Національного банку є однією з архітектурних перлин Печерських Липок. Спочатку вона проєктувалася двоповерховою, але за радянських часів, коли Київ повернув собі статус столиці, до неї добудували ще два поверхи. Відтак на фасаді до дат першого будівництва «1902–1905» додався рік реконструкції «1934». Вертикальні акценти з обох боків вхідного порталу прикрашають герби Київської, Подільської та Волинської губерній, а також символи торгівлі, промисловості, сільського господарства і транспорту. У 2004 році в приміщенні Банку відкрили відомчий музей, експозиція якого розповідає про грошовий обіг на українських землях із давнини до теперішнього часу.