З 1999 року ця філія Музею історії міста Києва мала назву «Київський музей О.С. Пушкіна». 1 березня 2022 р. було підписано наказ, відповідно до якого вирішено змістити фокус Музею на той, що більше відповідає змісту колекції. Йдеться про Музей, який би розповідав історію київського побуту І пол. ХІХ ст., що відобразилося і в робочій назві філії. Після тривалої роботи колективу над новою концепцією, Вченою радою Музею затверджено нову назву — «Садиба на Кудрявці».

GARAGE33: для мистецтва, яке безкомпромісно скидається на маргінес та залишається поза офіційним дискурсом. У нас відсутні будь-які симптоми ієрархії, ми говоримо на рівних, показуємо мистецтво відомих та визнаних разом з мистецтвом малознаних та недооцінених.

Знайти Dark Club Theatre нелегко. У вечір вистави – йде дрібний дощ. Ми двічі заходимо й виходимо з Арени на Бессарабці, аж поки хлопець із театру не виходить зустріти блукаючих гостей. Насправді усе досить просто. Якщо ви стоїте у дворі Арена-Сіті, орієнтуйтеся на найбільший тут білий генератор. А праворуч від нього знайдете сходи, що ведуть вниз,  до «Метрограду». Отам і світяться червоні літери Dark Club Theatre. 

У гардеробі залишаємо одяг і парасолі.

Простір складається з великого нижнього залу з дуже високими стелями – відчуття повітря та вертикалі привертає увагу, щойно заходиш. Його посилює стіна в широку вертикальну смужку та панно-дерево. Це – подарунок театру від акторки Тамари Яценко. Ручна робота авторства Ніоніли Яковлевої. Ліворуч – трохи закручені сходи, що ведуть на другий рівень. Це ще одна частина простору, де можна погомоніти. Люди туди й піднімалися з келішками з коньяком чи кавою. 

Місія VLL art gallery — створювати простір для розвитку та популяризації сучасного українського мистецтва. Ми надаємо митцям можливість для самовираження, допомагаємо глядачам відкрити їхнє бачення світу та сприяємо формуванню культури колекціонування в Україні. Галерея підтримує як досвідчених і визнаних авторів, так і молодих талановитих художників, роблячимистецтво доступним для кожного.

Кожний українець знає ім’я Михайла Грушевського. Дехто — знайомий з його працями. Більшість уявляє його державотворцем, і мало хто як людину, люблячого чоловіка і ніжного турботливого батька. Але не кожному пощастило побувати в гостинній оселі академіка, поринути в його наукову “лабораторію”, світ уподобань, відчути неповторну ауру великої дружньої родини. Ви маєте таку нагоду. Завітайте на Паньківську, 9 в Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського. Музей є філією Музею історії м. Києва.

У 1980–1982 рр. на 1500-ту річницю заснування Києва на будинках на Берестейському проспекті по обидва боки від центральних тематичних мозаїчних панно, створених 1967 р., з'явилися композиції Валерія Ламаха й Ернеста Коткова, що відображають основні етапи розвитку української культури. На будинку за № 19 панно символізує культуру Київської Русі.

Споруда цирку зведена у 1960 р. Збірний залізобетонний купол змонтовано за проєктом інженерів М. Грутмана, С. Ривкіна, І. Скачкова. Цирк розрахований на 2 тис. глядачів. У Київському цирку працювали в різний час відомі циркові актори і діячі: Єгоров М.М., Нікулін В.А., Петрусь В.В., Титов В.Х., Фоменко В.С., Французов В.Г. та інші.

Будівля чотириповерхова (включаючи цокольний поверх), цегляна, складається з двох основних об’ємів: циліндра і зігнутого під прямим кутом паралелепіпеда, що охоплює циліндр із боків. У циліндричному об’ємі зосереджено основні приміщення: манеж із залою для глядачів, вестибюль із гардеробом, фойє і кулуари; у прибудові – службові та допоміжні приміщення. Внутрішнє подвір’я використовується для вигулу тварин. Покрівля – металева, перекриття – зі збірного залізобетону. Цоколь будинку облицьовано рожевим гранітом, стіни – світло-сірою керамічною плиткою, колони – білим інкерманським каменем. Купол вкрито декоративною металевою лускою та увінчано циліндричним ліхтарем зі шпилем. Виконаний у стилістиці неокласицизму.

Астрономічна обсерваторія Університету Св. Володимира була споруджена у 1841–1845 рр. за проєктом академіка архітектури, головного архітектора Університету В.І. Беретті, після смерті якого нагляд за будівництвом виконував його син, академік архітектури О.В. Беретті. Організатором обсерваторії та її першим директором у 1838–1855 рр. був Федоров В.Ф. (1802–1855).

Обсерваторія розташована на пагорбі в центрі ізольованого подвір'я. Будинок цегляний, складається з прямокутного у плані двоповерхового об’єму з анфіладно-коридорною системою планування  і прилеглих до нього восьмигранних веж: з півночі – одноповерхової, із заходу – двоповерхової. Оздоблений у формах класицизму.

Київський римо-католицький костел був задуманий як храм-монумент на честь перемоги Росії у війні 1812 р. з Наполеоном та у пам’ять перебування в місті імператора Олександра І. Імператор наказав відвести для костелу місце між Старим Києвом, Подолом і Печерськом. 

Будівництво костелу, закладеного 1817 р., велося у декілька етапів і було остаточно завершено лише 1849 р. Автором первісного проєкту був архітектор Л. Пілер. Однак його проект із різних причин здійснений не був. Основні будівельні роботи велися з 1824 по 1833 рр., після чого були призупинені до 1836 р. Цього року архітектором Ф. Меховичем були розроблені ще два варіанти проєкту, один з яких було реалізовано.

Костел був спроектований у формах класицизму. У плані будівля являє собою квадрат, зверху увінчаний куполом і двома баштами. Головний вхід прикрашений портиком. Його основними реліквіями є привезені з Італії розп'яття та чудово виконана копія Мадонни Фоліньо Рафаеля.   

Добудова костелу велася з 1836 по 1842 рр. Керівництво будівельними роботами здійснював спочатку архітектор В.Беретті, згодом – міський архітектор Л.Станзані. Основні кошти на завершення будівництва виділив поміщик А. Совецький. У 1842 р. відбулося освячення святині.

У 1937 р. костьол було закрито як діючий храм. У 1952 р. в частині костелу влаштовано планетарій, частину приміщень було передано Історичній бібліотеці Міністерства культури УРСР. У 1991 р. костьол повернено католицькій громаді.

Пам’ятник споруджено на терасі Михайлівської гори навпроти Хрещатицького джерела. Відкриття пам’ятника відбулося 30 вересня 1853 р. в день освячення Київського ланцюгового мосту. Увіковічнює Володимира Великого (бл. 950–1015 рр.) – великого князя київського, державного діяча Київської Русі, який запровадив християнську віру як єдину державну релігію.

На чоловому боці постаменту розміщено бронзовий барельєф із багатофігурною композицією: сценою хрещення киян 988 р. У горищній частині постаменту – медальйони, гірлянди, декоративні прикраси у вигляді плетива, герб Києва із зображенням архангела Михаїла, зірка і хрест ордена св. Володимира. На протилежному боці – напис з датою спорудження (1853 р.). На стилобаті накладними літерами вказані автори пам’ятника (скульптори В. Демут-Малиновський і П. Клодт, арх. О. Тон), дата відкриття (30 вересня 1853 р.) та реставрації (1953 р.).

Монумент було відкрито 6 березня 1939 р. у парку навпроти Київського університету, на місці колишнього пам'ятника Миколі І. Відкриття було приурочене до 125-річчя з дня народження Кобзаря. З цієї ж нагоди Університету було присвоєне ім'я Шевченка. Бронзову постать поета висотою 6,45 метрів було відлито за моделлю скульптора М. Манізера на Ленінградському заводі художнього литва та встановлено на п'єдестал з червоного граніту заввишки 7,3 метри, спорудженого за проєктом архітектора Є. Левінсона.

Бронзовий пам’ятник встановлено на невисокому кургані. До нього ведуть п’ятимаршеві сходи з боку головного входу до парку, виконані, як і стилобат, з бучардованого граніту. На чоловому боці чотирикутного постаменту міститься напис: «Т. Г. Шевченко. 1814–1861», а під ним викарбовано слова поета із «Заповіту».