Споруда цирку зведена у 1960 р. Збірний залізобетонний купол змонтовано за проєктом інженерів М. Грутмана, С. Ривкіна, І. Скачкова. Цирк розрахований на 2 тис. глядачів. У Київському цирку працювали в різний час відомі циркові актори і діячі: Єгоров М.М., Нікулін В.А., Петрусь В.В., Титов В.Х., Фоменко В.С., Французов В.Г. та інші.

Будівля чотириповерхова (включаючи цокольний поверх), цегляна, складається з двох основних об’ємів: циліндра і зігнутого під прямим кутом паралелепіпеда, що охоплює циліндр із боків. У циліндричному об’ємі зосереджено основні приміщення: манеж із залою для глядачів, вестибюль із гардеробом, фойє і кулуари; у прибудові – службові та допоміжні приміщення. Внутрішнє подвір’я використовується для вигулу тварин. Покрівля – металева, перекриття – зі збірного залізобетону. Цоколь будинку облицьовано рожевим гранітом, стіни – світло-сірою керамічною плиткою, колони – білим інкерманським каменем. Купол вкрито декоративною металевою лускою та увінчано циліндричним ліхтарем зі шпилем. Виконаний у стилістиці неокласицизму.

Сучасна ділянка №57 на вул. Володимирській первісно була частиною великої садиби Першої чоловічої гімназії.  Музей споруджений у 1910–1912 рр. за проєктом та під керівництвом видатного українського архітектора П.Ф. Альошина. Триповерхова будівля має центральну у плані напівциліндричну частину, перекриту скляним сегментом куполу та два бічні ризаліти. У будинку музею був широко застосований новий будівельний матеріал – залізобетон у несучих конструкціях карнизу, амфітеатру та балконів, в міжповерхових перекриттях та сферичній стіні залу, що надало інтер’єрам легкості та простору. Однією з головних окрас будинку став багатофігурний рельєфний фриз на тему розвитку просвітництва, вирішений в образах античної міфології, виконаний за ескізами Л.А. Дітріха та В.В. Козлова. У 1937–1938 рр. виконана добудова дворових об`ємів за проєктом П.Ф. Альошина. Педагогічний музей був задуманий автором як монументальна громадська споруда у формах неокласицизму (або модерн-класицизму).

Для вітчизняної історії будинок має особливе значення, оскільки тут у 1917–1918 рр. працювала Українська Центральна Рада (УЦР) – вищий представницький орган України на чолі з М.С. Грушевським, яка провадила політику національно-територіальної автономії України.

Театр опери та балету (нині – Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка) стоїть на місці знищеного пожежею 1896 року Міського театру, і є головним композиційним акцентом Театральної пл. Споруда у стилі неоренесансу має цегляні стіни, склепіння (у вестибюлі й фойє) і плоскі залізобетонні перекриття. Для перекриття сцени і зали використано металеві ферми. Парадні сходи – з білого мармуру, решта – гранітні. Архітектурні й скульптурні елементи фасадів виконано зі штучного каменю, покрівля з листової міді.

Площинний геометричний і рослинний декор фасадів поєднується із скульптурними зображеннями муз і крилатих грифонів, встановлених над головним входом. Ренесансні деталі доповнюють металеві козирки над входами, в які майстерно вплетено динамічні рослинні мотиви. Ці мотиви переважають і в інтер'єрах, особливо в оздобленні зали для глядачів, але саме тут вони поєднуються з декоративними елементами бароко — маскаронами, орнаментальними позолоченими вставками рослинного характеру, трирожковими бра. Глядацька зала вміщує 1312 місць, розташованих на п'яти ярусах.

З серпня 1898 р. будівництвом керував міський арх. О. Кривошеєв, наступного року його змінив академік архітектури В. Ніколаєв, його помічником був архітектор О. Вербицький. В оздобленні будинку брав участь відомий скульптор італієць Еліо Сала.

Будинок клубу «Харчовик» споруджено профспілкою працівників м'ясорибоконсервної промисловості за проєктом архітектора М. О. Шехоніна.

Будинок дво-, триповерховий, цегляний, потинькований. Будівля є рідкісним зразком громадської споруди перехідного етапу від конструктивізму до радянського неокласицизму. Під час реконструкції у 1980–1990 рр. споруда зазнала змін, було реставровано фасади (арх. О. Граужис).

Розташований у межах пам’ятки археології місцевого значення – Культурний шар Подолу; в межах пам’ятки містобудування місцевого значення – «Комплекс споруд Контрактової площі». Нині у будівлі знаходиться Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва.

Декоративний ансамбль Національної бібліотеки України для дітей має статус щойновиявленого об’єкта культурної спадщини (монументальне мистецтво). Містить різні твори, зокрема – роботи відомого художника-монументаліста Олександра Міловзорова: дві люстри, ковані металеві ворота, решітки на вікнах та вітраж «Знаки Зодіаку». Вітраж прикрашає кімнату казок бібіліотеки. Складається з 12-ти фрагментів, що символізують знаки зодіаку, які розташовані навколо Сонця.

Текст Т. Мячкової, фото Ю. Мельник.

Декоративний ансамбль Національної бібліотеки України для дітей має статус щойновиявленого об’єкта культурної спадщини (монументальне мистецтво). Складається з різних творів. Чотиригранна керамічна колона із зображеннями музикантів – робота відомої скульпторки Ольги Рапай-Маркіш, презентує тематичні сюжети, що відображають історію музики та сценки з використанням різних музичних інструментів.

Текст Т. Мячкової, фото Ю. Мельник.

Декоративний ансамбль Національної бібліотеки України для дітей має статус щойновиявленого об’єкта культурної спадщини (монументальне мистецтво). Складається з різних творів. Циліндричний рельєф «Казки народів світу» – робота відомої скульпторки Ольги Рапай-Маркіш, містить тематичні сюжети, що ілюструють стародавні міфи та казки різних країн світу, а саме «Шахерезада», «Бременські музиканти», «Кресало», «Казка про царя Салтана», «Білосніжка», «Кіт в чоботях», «Івасик-Телесик» та ін. Текст Т. Мячкової, фото Ю. Мельник.

Декоративний ансамбль Національної бібліотеки України для дітей має статус щойновиявленого об’єкта культурної спадщини (монументальне мистецтво). Складається з різних творів. Рельєф «Розвиток друкарства» – відомої скульпторки Ольги Рапай-Маркіш, містить тематичні сюжети, що розкривають історію друкарства від давнини до сьогодення. Зокрема по центру – постаті Йоганна Гутерберга, Івана Федорова, Кирила і Мефодія. Текст Т. Мячкової, фото Ю. Мельник.

Галерея сучасного мистецтва в Києві

Ансамбль «ДНІПРО» є одним з найвідоміших професійних колективів України, який здобув високе визнання серед найвибагливіших професіоналів культурно-мистецького простору, а також численних шанувальників музичного мистецтва. Сценічна культура, високий професіоналізм виконавців, представлення найрізноманітнішого традиційно-народного та класичного інструментарію, інноваційність у виконавських стилях, довершена інтерпретація українського мелосу, музичних творів вітчизняних класиків та представників модерного композиторського письма, створення неповторних художніх образів, змістовність та драматургічна наповненість виконуваних програм, інші вирішальні риси ансамблю «Дніпро» стверджують його безперечну значимість серед музичних колективів України.