Місія VLL art gallery — створювати простір для розвитку та популяризації сучасного українського мистецтва. Ми надаємо митцям можливість для самовираження, допомагаємо глядачам відкрити їхнє бачення світу та сприяємо формуванню культури колекціонування в Україні. Галерея підтримує як досвідчених і визнаних авторів, так і молодих талановитих художників, роблячимистецтво доступним для кожного.

Кожний українець знає ім’я Михайла Грушевського. Дехто — знайомий з його працями. Більшість уявляє його державотворцем, і мало хто як людину, люблячого чоловіка і ніжного турботливого батька. Але не кожному пощастило побувати в гостинній оселі академіка, поринути в його наукову “лабораторію”, світ уподобань, відчути неповторну ауру великої дружньої родини. Ви маєте таку нагоду. Завітайте на Паньківську, 9 в Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського. Музей є філією Музею історії м. Києва.

Споруда цирку зведена у 1960 р. Збірний залізобетонний купол змонтовано за проєктом інженерів М. Грутмана, С. Ривкіна, І. Скачкова. Цирк розрахований на 2 тис. глядачів. У Київському цирку працювали в різний час відомі циркові актори і діячі: Єгоров М.М., Нікулін В.А., Петрусь В.В., Титов В.Х., Фоменко В.С., Французов В.Г. та інші.

Будівля чотириповерхова (включаючи цокольний поверх), цегляна, складається з двох основних об’ємів: циліндра і зігнутого під прямим кутом паралелепіпеда, що охоплює циліндр із боків. У циліндричному об’ємі зосереджено основні приміщення: манеж із залою для глядачів, вестибюль із гардеробом, фойє і кулуари; у прибудові – службові та допоміжні приміщення. Внутрішнє подвір’я використовується для вигулу тварин. Покрівля – металева, перекриття – зі збірного залізобетону. Цоколь будинку облицьовано рожевим гранітом, стіни – світло-сірою керамічною плиткою, колони – білим інкерманським каменем. Купол вкрито декоративною металевою лускою та увінчано циліндричним ліхтарем зі шпилем. Виконаний у стилістиці неокласицизму.

Сучасна ділянка №57 на вул. Володимирській первісно була частиною великої садиби Першої чоловічої гімназії.  Музей споруджений у 1910–1912 рр. за проєктом та під керівництвом видатного українського архітектора П.Ф. Альошина. Триповерхова будівля має центральну у плані напівциліндричну частину, перекриту скляним сегментом куполу та два бічні ризаліти. У будинку музею був широко застосований новий будівельний матеріал – залізобетон у несучих конструкціях карнизу, амфітеатру та балконів, в міжповерхових перекриттях та сферичній стіні залу, що надало інтер’єрам легкості та простору. Однією з головних окрас будинку став багатофігурний рельєфний фриз на тему розвитку просвітництва, вирішений в образах античної міфології, виконаний за ескізами Л.А. Дітріха та В.В. Козлова. У 1937–1938 рр. виконана добудова дворових об`ємів за проєктом П.Ф. Альошина. Педагогічний музей був задуманий автором як монументальна громадська споруда у формах неокласицизму (або модерн-класицизму).

Для вітчизняної історії будинок має особливе значення, оскільки тут у 1917–1918 рр. працювала Українська Центральна Рада (УЦР) – вищий представницький орган України на чолі з М.С. Грушевським, яка провадила політику національно-територіальної автономії України.

Театр опери та балету (нині – Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка) стоїть на місці знищеного пожежею 1896 року Міського театру, і є головним композиційним акцентом Театральної пл. Споруда у стилі неоренесансу має цегляні стіни, склепіння (у вестибюлі й фойє) і плоскі залізобетонні перекриття. Для перекриття сцени і зали використано металеві ферми. Парадні сходи – з білого мармуру, решта – гранітні. Архітектурні й скульптурні елементи фасадів виконано зі штучного каменю, покрівля з листової міді.

Площинний геометричний і рослинний декор фасадів поєднується із скульптурними зображеннями муз і крилатих грифонів, встановлених над головним входом. Ренесансні деталі доповнюють металеві козирки над входами, в які майстерно вплетено динамічні рослинні мотиви. Ці мотиви переважають і в інтер'єрах, особливо в оздобленні зали для глядачів, але саме тут вони поєднуються з декоративними елементами бароко — маскаронами, орнаментальними позолоченими вставками рослинного характеру, трирожковими бра. Глядацька зала вміщує 1312 місць, розташованих на п'яти ярусах.

З серпня 1898 р. будівництвом керував міський арх. О. Кривошеєв, наступного року його змінив академік архітектури В. Ніколаєв, його помічником був архітектор О. Вербицький. В оздобленні будинку брав участь відомий скульптор італієць Еліо Сала.

Будинок клубу «Харчовик» споруджено профспілкою працівників м'ясорибоконсервної промисловості за проєктом архітектора М. О. Шехоніна.

Будинок дво-, триповерховий, цегляний, потинькований. Будівля є рідкісним зразком громадської споруди перехідного етапу від конструктивізму до радянського неокласицизму. Під час реконструкції у 1980–1990 рр. споруда зазнала змін, було реставровано фасади (арх. О. Граужис).

Розташований у межах пам’ятки археології місцевого значення – Культурний шар Подолу; в межах пам’ятки містобудування місцевого значення – «Комплекс споруд Контрактової площі». Нині у будівлі знаходиться Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва.

Декоративний ансамбль Національної бібліотеки України для дітей має статус щойновиявленого об’єкта культурної спадщини (монументальне мистецтво). Містить різні твори, зокрема – роботи відомого художника-монументаліста Олександра Міловзорова: дві люстри, ковані металеві ворота, решітки на вікнах та вітраж «Знаки Зодіаку». Вітраж прикрашає кімнату казок бібіліотеки. Складається з 12-ти фрагментів, що символізують знаки зодіаку, які розташовані навколо Сонця.

Текст Т. Мячкової, фото Ю. Мельник.

Декоративний ансамбль Національної бібліотеки України для дітей має статус щойновиявленого об’єкта культурної спадщини (монументальне мистецтво). Складається з різних творів. Чотиригранна керамічна колона із зображеннями музикантів – робота відомої скульпторки Ольги Рапай-Маркіш, презентує тематичні сюжети, що відображають історію музики та сценки з використанням різних музичних інструментів.

Текст Т. Мячкової, фото Ю. Мельник.

Декоративний ансамбль Національної бібліотеки України для дітей має статус щойновиявленого об’єкта культурної спадщини (монументальне мистецтво). Складається з різних творів. Циліндричний рельєф «Казки народів світу» – робота відомої скульпторки Ольги Рапай-Маркіш, містить тематичні сюжети, що ілюструють стародавні міфи та казки різних країн світу, а саме «Шахерезада», «Бременські музиканти», «Кресало», «Казка про царя Салтана», «Білосніжка», «Кіт в чоботях», «Івасик-Телесик» та ін. Текст Т. Мячкової, фото Ю. Мельник.

Декоративний ансамбль Національної бібліотеки України для дітей має статус щойновиявленого об’єкта культурної спадщини (монументальне мистецтво). Складається з різних творів. Рельєф «Розвиток друкарства» – відомої скульпторки Ольги Рапай-Маркіш, містить тематичні сюжети, що розкривають історію друкарства від давнини до сьогодення. Зокрема по центру – постаті Йоганна Гутерберга, Івана Федорова, Кирила і Мефодія. Текст Т. Мячкової, фото Ю. Мельник.

Галерея сучасного мистецтва в Києві