Центр сучасного мистецтва М17 (ЦСМ М17) — культурна інституція, що функціонує як освітньо-дослідницька платформа та експозиційний майданчик сучасного мистецтва України та світу.

Китаївський комплекс - це унікальний об'єкт культурної спадщини в одному з найцінніших історичних районів Києва. Комплекс складається з історичних урочищ, пам'яток археології, архітектурних ансамблів, унікального ландшафту, пам'яток природи, має багату та давню історію (пізньотрипільського, давньоруського, пізньосередньовічного часу), відтак віддавна і постійно привертає до себе увагу істориків, археологів, мистецтвознавців, краєзнавців як «свідок трьох цивілізацій».

Складовими Китаївського комплексу є:

 Археологічні та спелеологічні:

1.  Китаївський археологічний комплекс (ІХ-ХІІІ ст.) – городище, поселення, курганний могильних, який складається з трьох груп курганних насипів, печерний комплекс, який складається з двох основних груп, перша становить систему печер у середині Китай-гори.

2.  Друга група печер – в межах території колишнього Спасо-Преображенського скиту.

3.  Архітектурні та містобудівні – ансамбль Китаївської пустині та комплекс Спасо- Преображенського скиту.

4.  Природно-заповідний фонд, який становить ландшафт території та наявну флору та фауну.

Китаївський археологічний комплекс

Постановою Ради Міністрів Української PCP No 711 від 21 липня 1965 р. було затверджено поданий Міністерством культури УРСР і Академією наук УРСР список пам'ятників мистецтва, історії та археології республіканського значення. До згаданого списку включено "Китаївське городище та кургани епохи Київської Русі" (селище Корчувате Московського району міста Києва).

На пам`ятку 5 квітня 1986 р. складено паспорт з назвою "Китаївське городище, поселення та могильник", згідно з яким “Китаївське городище належить до числа городищ, споруджених на схилах правого берега Дніпра як сторожові пункти над долиною річки, а поряд із городищем виникло поселення та могильник, що мають до нього безпосереднє відношення”.

Постановою Кабінету Міністрів України No 1761 від 27 грудня 2001 р. до Державного реєстру нерухомих пам`яток України занесено пам`ятку археології "Китаївське городище і курганний могильник" (розвинуте середньовіччя, Київська Русь, місцезнаходження - вул. Китаївська, 15 у місті Києві).

Постановою Кабінету Міністрів України No 928 від 3 вересня 2009 р. до Державного реєстру нерухомих пам`яток України занесено пам'ятку археології національного значення "Китаївське городище і курганний могильник" та присвоєно охоронний номер 260026-Н.

Китаївський археологічний комплекс (пам'ятка археології національного значення "Китаївське городище і курганний могильник", охоронний номер 260026-Н) нараховує 5 окремих складових елементів: укріплена частина (городище площею 6,1 га), неукріплена частина (поселення площею 32,2 га), курганний могильник (площа групи 1 – 2,17 га, групи 2 – 4,47 га), печерний комплекс, поселення в урочищі Виноградне (площа – 1,34 га).

На території пам’ятки археології національного значення «Китаївське городище і курганний могильник» розташовано усього 19 об’єктів культурної спадщини, в тому числі пам’ятка архітектури національного значення «Троїцька церква» (вул. Китаївська, 15; Постанова Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 р. No 970, охоронний No 38).

Також тут розташовані 2 пам’ятки природи місцевого значення: 5 софор японських віком 150 років, а біля Троїцької церкви росте каштан Петра Могили - ботанічна пам'ятка природи. За легендою, каштан був посаджений київським митрополитом Петром Могилою, але вік дерева не відповідає рокам життя митрополита. Це найстаріший та найбільший каштан Києва. Його вік - близько 350 років, діаметр стовбура - 1,1 м, висота - 25 м.

Частина території пам’ятки розташована в межах парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Голосіївський ліс» (постанова колегії Державного комітету Ради Міністрів УРСР по охороні природи від 26.07.1972 No 22, постанова Державного Комітету Української РСР по екології і раціональному природокористуванню від 30.08.1990 No 18). В цій частині знаходиться 1 пам’ятка природи місцевого значення - «Верхнє озеро-ставок з Китаївського каскаду ставків» (рішення Київської міської ради від 02.12.1999 No 147/649).

Подивитись колекцію артефактів з Китаєва в 3d:
https://sketchfab.com/lab_archaic/collections/save-kytayiv

Останні 13 років свого життя видатний український поет Максим Рильський провів серед мальовничого лісопарку у Голосіїві. Двоповерховий будинок, де мешкав Максим Тадейович, був зведений за його власним проектом. Тут він створив свої поетичні шедеври, зокрема «Троянди й виноград», «Зимові записи» та «Вечірні розмови».

Улітку 1969 року в цьому будинку відкрили меморіальний музей, який зберігає особисті речі поета, велику бібліотеку, записи його голосу  та мисливське приладдя. У колекції налічується понад 30 тисяч експонатів. Серед них – рукописи творів, кореспонденція, роботи образотворчого мистецтва, а також кіно- та фотодокументи.

Особливу увагу на території музею привертає фруктовий сад, вирощений поетом. Біля входу розташований бюст, що відтворює його обличчя з великою точністю.

Київський академічний драматичний театр на Подолі був створений у 1987 році на чолі з В Малаховим і тривалий час працював як мандрівний.

Головна сцена знаходилася в Гостинному дворі на Контрактовій площі, крім того, в адміністративній будівлі на Андріївському узвозі 20-Б (що стала першою культурною інституцією на вулиці) на 2-му поверсі була сцена домашнього театру. Вона досі тут діє разом з театральною вітальнею ім. І.Славинського.

Нова сцена відкрилася у 2017 році в сусідній будівлі, яка за свій дизайн отримала премію «Архітектура культурно-соціальних об’єктів» у конкурсі «Ukrainian Urban Awards», а також була номінована на премію Mies van der Rohe Європейського союзу. У двох корпусах ставиться понад 50 вистав за творами українських та іноземних авторів.

Дикий театр – один з найпопулярніших сучасних незалежних театрів в Україні. Він був заснований у 2016 році Ярославою Кравченко і сьогодні об’єднує близько 120 акторів, які відбираються на відкритих кастингах (це перший в Україні такий театр).

Дикий ставить гостро-соціальні вистави за п'єсами сучасних українських та закордонних драматургів, а також різні незалежні театральні проекти, мюзикли.

Виступи проходять в різних місцях, серед яких можуть бути зоопарки, нічні клуби, відкриті майданчики тощо.

Головний режисер Дикого театру Максим Голенко входить в десятку кращих режисерів України, а виставі відзначені нагородами на різноманітних фестивалях та конкурсах, зокрема Київська пектораль, програма Британської Ради «Taking the Stage», Гран-прі фестивалю «Східний експрес», фестиваль «Мельпомена Таврія» та ін. 

Мережа автомобільних кінотеатрів «Кінодром» є однією з найстаріших в Україні і має 2 локації: на території кіностудії імені О. Довженка та ТЦ «Gorodok».

Перегляди фільмів тут відбуваються з салону власних автомобілів. Трансляція ведеться в HD - якості на екрани розміром 10/20 м, а звук подається через радіоприймач в машині.

Через сайт кінотеатру можна також замовити їжу, яку доставляють прямо в автомобілі.

Кінотеатр «Жовтень» – найстаріший діючий кінотеатр Києва, що почав свою роботу в 1931 році. До 1991 року він працював під назвою «Дев'яте Держкіно», у 90-х закрився і відновив свою роботу лише в 2000 році. У 2014 році кінотеатр припинив свою роботу через пожежу і був відреставрований згодом.

Зараз у 6 залах кінотеатру показують масове та артхаусне кіно. Тут проходять прем'єрні покази фільмів, демонструються фільми мовою оригіналу та проводиться низка фестивалів: «Молодість», «Docudays», фестивалі короткометражного кіно, кіно різних країн тощо.

Трупа Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки діє на базі першого постійного театру Соловцова, що з’явився у 1891 році. З 1926 році вистави проходять в приміщенні колишнього театру Бергоньє. Серед знаменитих діячів театру ім. Л.Українки: Михайло Романов, Юрій Лавров, Марія Стрєлкова, Любов Добржанська, Микола Свєтловидов, Євгенія  Опалова, Віктор Добровольський, Віктор Халатов, а трохи пізніше Олег Борисов, Павло Луспекаєв, Кирило Лавров, Ада Роговцева, Валерія Заклунна – актори, Костянтин Хохлов, Володимир Неллі, Микола Соколов, Леонід Варпаховський, Георгій Товстоногов  – режисери, Анатолій Петрицький, Мориц Уманський, Давид Боровський, Даніїл Лідер, Леон Альшиц – художники, Борис Лятошинський, Юрій Шапорін  – композитори.

У будівлі також діє музей історії театру.

Монумент, встановлений у 1981 році на території Національного музею історії України у Другій світовій війні, є другим за висотою в Європі і найвищим в Україні. Його висота разом з п’єдесталом складає 102 метри, хоча за першим проектом мала бути 108 м. Статуя являє собою фігуру жінки з щитом і мечем на 40-метровому п'єдесталі. На скульптурі обладнано 2 оглядових майданчика: 1 на висоті 36 метрів, а іншій на висоті 92 м.

Невеличкий сквер площею лише в пів гектари був закладений у другій половині XIX століття навколо однойменної пам’ятки. Наприкінці століття його прикрасили чавунним фонтаном, який відливали на відомому заводі Термена за паризьким зразком. У післявоєнний час тут кілька років збиралися столичні шахісти, а з відкриттям кафе часто відпочивають місцеві й туристи.

Попри невелику площу, у сквері можна побачити чимало пам’ятників, найвідоміші з яких — скульптура Ярослава Мудрого, що тримає макет Софійського собору, та бронзовий кіт Пантелеймон. Якщо потримати його за хвіст, можна загадати бажання. Є тут і ще один кіт — дерев’яний та з одноразових виделок авторства сучасного скульптора Костянтина Скриту́цького.

У 1972 році Золотоворітський сквер був визнаний пам’яткою природи місцевого значення.

Свою сучасну назву одна з найголовніших транспортних артерій Подолу — вулиця Межигірська — отримала в 1869 році. Її пов’язують із козацьким подвір’ям, що існувало в цій місцевості й належало Межигірському монастирю.

Вулиця бере початок із головної площі Подолу, тому її історія багато в чому пов’язана з контрактовими ярмарками. Будинок № 1 на ній — це знаменитий Контрактовий дім.

Межигірська виразно ділиться на дві частини. Перша — власне, подільська поблизу Контрактової площі, там жили заможні міщани. Друга — за Валами, там жили робітники, так званий пролетаріат. Це сильно позначилося на архітектурі будівель вулиці.

Музей було створено в 1999 році у відновленому приміщенні кінця XVIII століття по вулиці Князів Острозьких на Печерську. Його експозиція присвячена історії та спадщині наших земляків, які проживали за межами України, починаючи з перших українських переселенців кінця ХІХ століття. Музей має тимчасові тематичні проєкти та постійну виставку, оновлену у 2021 році. Сьогодні фонд налічує біля 10 тисяч предметів. Значну частину матеріалів було надіслано архівними інституціями і приватними колекціонерами з Канади, США та Австралії. Тут можна дізнатися про:

закордонні спільноти, які боролися за відновлення української державності — Українське Національне об’єднання в Канаді, Світовий конґрес українців, Пласт та ін.;
видатних особистостей, наприклад, Павла й Данила Скоропадських, Миколу Плав’юка, Маркіяна Паславського тощо;
митців і вчених: Давида Бурлюка, династію Кричевських, Сержа Лифаря, Олександра Кошиця та ін.
Також у музеї на постійній основі діє єдиний в Україні масштабний історико-меморіальний виставковий проєкт «Наш Сікорський», де представлені копії його першої й наступних моделей гелікоптерів та літаків, зокрема БІС-2. На ньому Ігор Іванович уперше піднявся в київське небо.