Споруда розташована на зламі вул. Вознесенський узвіз. Будівля триповерхова, з боку двору чотириповерхова, частково на підвалі, у плані симетрична, складається з двох поздовжніх і трьох поперечних об’ємів, що формують два замкнутих подвір’я з проїздами з боку тильного фасаду. Стіни цегляні, пофарбовані у два кольори. Дах багатосхилий, критий бляхою, з горищем. Декор фасадів оформлений у цегляному стилі.

Перший варіант проєкту нового будинку духовної семінарії належав київському арх. В. Ніколаєву (1894 р.), остаточний варіант – петербурзькому арх. Є. Морозову (1898 р. ). Будівництво здійснював київський єпархіальний арх. Є. Єрмаков. У 1960 р. побудовано новий чотириповерховий навчальний корпус, у 1975–1980 рр. здійснено реконструкцію і добудову приміщень у бічних об'ємах споруди.

Київську духовну семінарію, було розраховано на 500 вихованців. Урочисте закладення семінарії відбулося 27 квітня 1899 р. На території були зведені господарчі будівлі – лікарня, лазня, стайня, льодовня. Лікарня та лазня були зруйновані під час Другої світової війни.

У 1918–1919 рр. будинок використовувався під казарми корпусу Січових стрільців на чолі з Є.Коновальцем і А. Мельником.

З 1925 р. у будинку міститься Київський державний художній інститут (нині – Академія образотворчого мистецтва і архітектури).

Будинок пов’язаний із діяльністю багатьох діячів науки і культури: К. Стеценка, П. Козицького, О. Богомазова, М. та В. Бойчуків, Ф. Кричевського, К. Малевича та ін.