Двоповерховий «Будинок вдови, що плаче» на Київських Липках був зведений у 1907 році архітектором Едуардом Брадтманом, що одним із перших почав працювати в стилі модерн. Замовником і власником садиби був купець 2-ї гільдії Сергій Аршавський. Головний фасад будівлі прикрашений маскароном у вигляді жіночої голови. Коли йде дощ, краплі стікають по ньому, і здається, що жінка плаче. Звідси й назва.

При будинку були приміщення для автомобілів, кімнати для прислуги, 2 льодовні, 2 холодних льохи та зимовий сад. З багатих інтер’єрів часів Аршавських до нас дійшли 3 люстри Сваровські, ліпнина й камін.

У 1918 році маєток націоналізували, й далі тут розміщувалися різні радянські служби. За часів української незалежності «Будинок невтішної вдови» став найменшою київською офіційною резиденцією Президента.