Вистав(к)а «Свої/Чужі люди, спомини, речі Панківської, 9»

Вистав(к)а «Свої/Чужі люди, спомини, речі Панківської, 9», як і більшість проектів сьогоденного культурного фронту, породила війна. У її ж перший день нестримним бажанням було «закрити небо» над нашим Домом — Музеєм Михайла Грушевського. У наступні вже брали себе в руки, демонтували, переміщували, убезпечували, ніби перебираючи в руках останні 30 років життя. Адже напередодні, 3 лютого, виповнилося 30 років від дня заснування музею.

Потім ми з болем блукали спорожнілими залами, і нас накривало відчуття дежавю: ми це вже бачили, це вже було. Ось такі ж порожні кімнати, холодне відлуння. Це було в середині 1990-х, коли з будинку відселили «чужих людей», які, за словами Марії Грушевської, почали з’являтися тут у 1938-му після арештів рідних. Тоді ми з певною тривогою думали: «А що далі? А чим наповнювати цей простір?».

«А що далі? Якою буде виплекана нашими ідеями, наповнена повернутими меморіальними речами і відродженими традиціями наша експозиція після Перемоги?», — думаємо останні 7 місяців…

І ось у ці хвилини і дні «прокручування» минулого і роздумів про майбутнє народилася ідея все ж відзначити 30-річчя музею. Відкрутити в пам’яті хто 30, хто 15, хто 5 років, згадати і розповісти нашим гостям про те, як вивчали долі речей Грушевських і повертали їх на свої місця, хто допомагав, хто зберіг меморії та спогади. І як часто «чужі» ставали «своїми», дорожили навіть побитими черепками кавових філіжанок, дверними ручками, вхідними дзвінками та іншими, на перший погляд, дрібничками.

Врешті, вистав(к)а склалася з окремих «історій», які поєднали людські долі, спомини та вцілілі меморії в лаконічних комплексах. Одна з цих «історій» — це збірний образ під назвою «Ми». Адже ми з абсолютно чужих по крові людей стали «своїми» для цього Дому, котрий нас прийняв, відчинивши двері для творчості. Історія «Ми» представлена записаними упродовж 30 років голосами мешканців Дому, знятими відео і нашими спогадами.

«СВОЇ/ЧУЖІ» — це не лише про людей. Це також і про речі — музейні предмети. Адже наше кредо — «не використовувати чужих речей, бо свої не повернуться» — було, є і залишиться визначальним у концепції меморіальної експозиції.

Неодмінним залишиться і символ емоцій: букет мальв, подарований Катериною Грушевською мамі Марії незадовго до свого арешту в липні 1938-го; букет, «сухой конечно уже», котрий простояв усі 10 років, які Марія Сильвестрівна чекала свою найдорожчу; букет-образ, який експонувався 15 років і переживає війну…

Вартість квитка:
дорослий – 100 грн
пільговий – 40 грн

Оплата готівкою в касі музею.

Шановні відвідувачі! Зверніть увагу, що задум виставки передбачає її огляд у супроводі розповіді екскурсовода за сеансами, які відбуваються щоп'ятниці о 15:00, щосуботи о 13:00, а також щонеділі о 12:00.