У ХІХ столітті у великих містах України почали працювати швейцарці, які відкривали свої кафе та кондитерські. Одним із таких був Бернард Андрійович Семадені, який приїхав до Києва в 1877 році і зайнявся солодким бізнесом. Кафе-кондитерська, яку згодом Бернард відкрив у будинку навпроти Міської думи, стала найвідомішим брендом старого Києва. Завдяки вдалому розміщенню, на чашку відмінної кави або партію гри в більярд у Семадені збиралися біржовики, комерсанти, політики та інші заможні люди і вирішували тут ділові питання. У кафе заходили почитати газети й журнали, що виписувалися з усіх куточків планети. Молоді люди призначали тут побачення. Похід до кондитерської був справжньою подією для киян.

У кондитерській продавалися кращі сорти какао й шоколаду, каштани в сиропі та ананаси, бонбоньєрки з цукерками, фірмові тістечка, здобні булочки, різноманітне морозиво, торти з морозива, кава й рідкісний тоді кефір. Для святкувань замовлялися багатоярусні торти неймовірних форм та оздоблення, їстівні солодкі кошики з квітами, піраміди й букети з цукерок.

Семадені дуже креативно рекламував свій заклад і продукцію. Цукерковою «фішкою» від Семадені була карамель «Кетті-Босс», заправлена екстрактами з лікарських трав, яку просували як засіб від хвороб горла. Кондитерська стала чи не першим закладом у Києві, куди провели стаціонарний телефон. Проіснувала вона до 1925 року.