Будинок кушнірського цеху був зведений у 1799 р. на території садиби цеху. Споруда є одним із небагатьох цегляних будинків кінця ХVIII ст., що частково збереглися після пожежі 1811 р. на Подолі. Первісно будинок був одноповерховим, у 1858 р. реконструйований за проєктом архітектора М. Самонова на замовлення власника садиби, купця 2-ї гільдії Г. Покровського.

Будинок цегляний, двоповерховий, із мансардою, на підвалі, Г-подібний у плані, має проїзд на подвір’я. Фасади вирішені у формах класицизму.

Пам’ятка є невід’ємним формуючим елементом історичної забудови Контрактової площі і має цінність як один із небагатьох найкращих зразків класицизму, що зберігся донині у Києві.

Естетичний Галамидер на Позняках — ресторан, де є все: європейська кухня з українськими витребеньками, зали для незабутніх святкувань і дружніх зустрічей, простір для сімейних вечерь та ситних сніданків, кімната для розваг малят та велика відкрита тераса.

Саме так можна сказати про музичний паб “Pepper’s Club”, який вже став культовим, що відкрив свої двері на території колись могутнього заводу “Арсенал”.

З якої б точки світу ви сюди не завітали – одразу ж станете довічним членом Оркестру клубу самотніх сердець сержанта Пеппера. Адже “Бітлз” єднають і серця, і покоління, і континенти!

Це місце саме для тих, хто шанує не лише живу музику, чудову випивку та смачні страви, але й здатен оцінити відпочинок з історичним присмаком!

Відома з 1837 року, ця вулиця вела від Контрактової площі на Оболонські луки та сполучалась зі шляхом на Вишгород. За роки існування вона змінювала назву декілька разів. Сучасну назву вулиця отримала в 1869 році на честь церкви Костянтина та Олени, яка знаходилася поруч і була знищена в 1930 році.

Архітектурі Костянтинівської вулиці, як і Подолу загалом, притаманне те, що найстаріші будівлі стоять на початку вулиці, ближче до Контрактової площі, а далі, на північ від вулиці Щекавицької домінує забудова другої половини ХХ століття. Серед пам’яток, пов’язаних із вулицею, — Гостинний двір, фонтан «Самсон», садиба київського войта Яна Биковського.

Костянтинівською з 1891 року пролягає лінія трамваю — спершу кінного, а з 1894 року — електричного, що сполучає Поділ із Куренівкою та Пущею-Водицею.

Вона сполучає Контрактову площу на Подолі з набережною Дніпра. Перші згадки про Спаську вулицю відомі ще з початку XVII століття. Тоді тут розташовувалася церква Спаса Преображення, настоятелем якої був майбутній Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Йов Борецький. Власне, на честь святині й названо було вулицю. За радянських часів її декілька разів перейменовували, але в 1992 році повернули історичний топонім.

Сучасного вигляду вулиця почала набирати після пожежі 1811 року. У забудові збереглися низка історичних будівель XIX — початку XX століття, серед яких:

• садиба відомих кондитерів Бала́бухів;
• особняк купця Апште́йна;
• будинок Мазепи — одна з небагатьох пам’яток архітектури, що вціліла після пожежі 1811 року на Подолі.

Свою сучасну назву одна з найголовніших транспортних артерій Подолу — вулиця Межигірська — отримала в 1869 році. Її пов’язують із козацьким подвір’ям, що існувало в цій місцевості й належало Межигірському монастирю.

Вулиця бере початок із головної площі Подолу, тому її історія багато в чому пов’язана з контрактовими ярмарками. Будинок № 1 на ній — це знаменитий Контрактовий дім.

Межигірська виразно ділиться на дві частини. Перша — власне, подільська поблизу Контрактової площі, там жили заможні міщани. Друга — за Валами, там жили робітники, так званий пролетаріат. Це сильно позначилося на архітектурі будівель вулиці.

Трендом гастрономічного життя столиці є зростання популярності смакових напоїв на основі фруктів, ягід та інших ароматичних рослин, якими багата українська земля. Сьогодні найбільш багатолюдними локаціями Хрещатику стали бари й кафе-бари — смачні місця, де подаються «маленькі радощі», які в розумних кількостях дарують гарний настрій. В асортименті закладів переважають традиційні для Києва наливки й настоянки, модний нині «яблучний квас» — натуральний сидр. Відвідувачами барних місць стають гурмани, які цінують смак і легкість спілкування.

Пропонуємо відвідати затишний бар, що розташувався за адресою Хрещатик, 21, й ознайомитись із великою авторською колекцією традиційних та екзотичних крафтових наливок і настоянок. А дещо далі, на Хрещатику, 23А, відвідати сидрерію «Білий налив» із сімейства ресторанів ресторатора Дмитра Борисова.

Місце, що «заховалось» від сторонніх очей, але має бути знайдене допитливим гурманом — монокафе «Котлета по-київськи». Кафе відкрилось у 2022 році за адресою Хрещатик, 17. Тут рецептура київської котлети переживає унікальний етап еволюції у варіанті вуличної їжі.

Популярний сьогодні формат take-away передбачає видавання страв у крафтовому пакуванні через спеціальне віконце, що мобільно й дуже зручно. У меню — класична котлета з маслом і кропом та котлети де-воляй із трьома видами начинок. У продажу й гастрономічне чудо — «КиївФлурі». Це своєрідний ремейк Київського торта в стаканчику, який уже встиг підкорити серця киян і гостей столиці.

З 1963 року і до початку 90-х над виходом зі станції метро "Хрещатик" розташувався розкішний ресторан "Метро". Це був справжній палац харчування — на чотирьох поверхах розміщувалось 13 залів і літня тераса загальною місткістю 1600 відвідувачів.

Заклад був дуже популярним, славився смачною кухнею і вважався одним із найбільш відвідуваних та найдорожчих ресторанів Києва. У ньому вечорами працювало вар’єте, грала жива музика. Тут можна було організувати святкування, весілля та день народження. «Метро» прикрашали панно «Квітуча яблуня» та кольорові вітражі. Фірмовими стравами були котлета «Метро» (київська котлета із січеного м’яса індички та свинини), салат «Метро», коктейль «Хрещатик».

Поряд із Лядськими воротами розташована «Остання Барикада» — це цілісний мистецько-гастрономічний простір із власним музеєм, барами та сценічним майданчиком для проведення культурних заходів. Основна ідея концепції — це стовідсотково українська місцева гастрономія та стовідсотково український бар.

У меню ресторану — великий вибір простих і вишуканих страв, зокрема сало, українські малосоли, мацик, вареники, червоний борщ, ципа у вершковому соусі, Chicken Kyiv. Серед солодкого — власний «зелений» варіант київського торта. В асортименті барів — величезний вибір наливок і настоянок та сидр, що стали хітами останніх гастрономічних сезонів Києва та України.